Структура за темами

  • Загальне

    • Кухаренко В.М.

      Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків, Україна

      ТИПОВІ ПОМИЛКИ РОЗРОБНИКІВ ДИСТАНЦІЙНОГО КУРСУ

       Анотація. В роботі розглядаються типові помилки, які допускають викладачі-початківці. У більшості вони пов’язані з психологічними, педагогічними та технологічними проблемами. Показано, що ефективне навчальне середовище вимагає високої педагогічної та інформаційної культури викладача.

       Вступ

      Досвід провадження дистанційного навчання в університетах України показує, що тільки приблизно 20% викладачів схвально відносяться до цієї технології та готові створювати дистанційні курси. Кількість тих, хто підтримує дистанційне навчання залежить від підтримки середньої ланки керівників (завідувачів кафедр, директорів інститутів, деканів) та професури. Оці 20%  і є слухачами відкритих дистанційних курсів Проблемної лабораторії дистанційного навчання (ПЛДН) НТУ «ХПІ». Але і у цієї мотивованої категорії викладачів виникають проблеми на етапів навчання та завершальному етапі. У більшості викладачі стикаються з психологічними, педагогічними, технологічними та іншими проблемами.

      Психологічні проблеми.

      Дистанційний курс ‑ це розпланована викладачем діяльність студента по засвоєнню структурованого інформаційного матеріалу для виконання завдань. Немає дистанційного курсу ‑ немає дистанційного навчання.

      Уявлення про дистанційний курс у різних навчальних закладах – різне. Інколи складається таке враження, що у навчальних закладах немає стандарту на дистанційний курс, тому кожний викладач займається особистою творчістю. Інколи дистанційні курси мають жахливий вигляд, а логіку побудови зрозуміти не можливо, тому вже хаотично розміщені ресурси курсу в LMS мають назву «дистанційний курс». Викладачами важко сприймається, що групове навчання з активним спілкуванням треба планувати потижнево, а самостійне опрацювання курсу – може мати тематичний формат, але з малою ймовірність успішного завершення. Студенту у любому випадку треба допомагати управляти часом.

      Викладач звик спочатку складати конспект лекцій, а потім додавати до курсу практичні та лабораторні роботи, які визначаються логікою курсу. Тепер треба починати з результату навчання і тільки потім визначати потрібний теоретичний матеріал.

      Для викладача не звично, що у дистанційному навчанні важливим є результат, а не процес, що головною особою є студент і мета заняття пишеться для нього, а не чиновника, студент нікому і нічого не повинен і його треба залучати до навчання. Викладач повинен все врахувати при створенні дистанційного курси і не забувати, що студент може не розуміти наміри викладача.

      Викладач не розуміє, що частка синхронних занять не може бути більше 1-2 годин на тиждень, а відео-лекції чи вебінари-лекції на 1.5 години студент дивитись не буде.

      Резюме:

      • Дистанційний курс – комфортне середовище студента та викладача для організації навчального процесу.
      • Дистанційний курс – це обличчя викладача, його відношення до студента.
      • Студент – головна особа навчання.
      • У навчанні важливим є результат, а не логіка дисципліни та процес.
      • Створення дистанційного курсу не вимагає у викладача знань та навичок програмування.
      • Успішний дистанційний курс повинен мати потижневий формат.
      • У дистанційному курс важливий результат, а не процес.

      Педагогічні проблеми.

      Проблеми у викладача виникають у зв’язку відсутністю знань про педагогічні теорії, низькою педагогічною грамотністю, яка, на жаль, поки що не є нагальною потребою вищої школи. Викладачі практично у своїй діяльності не використовували стандарти ОКХ та ОПП, а зараз виникає багато проблем у переході на нові стандарти з використанням компетентностей.

      Компетентності використовуються для проектування курсів. Спочатку визначаються показники компетентності, потім діяльність та перелік завдань. Таки чином можна визначити потрібну кількість кредитів або складність курсу.

      Викладачам не пояснюють, як через надані результати навчання визначити компетентності, а потім для кожної з них визначити показник (уміння та навички). А потім визначити тип завдання для їх формування.

      Викладач не володіє навичками проектування курсу (наприклад, ADDIE), тому етап аналізу – це просто загальні слова, які можна використати до будь-якого курсу, побачити предмет курсу просто не можливо. Тому побудова ланцюжка «результат навчання – компетентність ‑  показник – завдання» не дозволяє побачити структуру курсу, визначити рівень підготовки студентів та визначити мінімальний обсяг теоретичного матеріалу.

      Наступною проблемою є використання при формулюванні мети таксономії Блума. У викладача виникає бажання вказати студенту свою мету – він щось формує, надає знання. Головна проблема – використання дієслів, які вказують на стан (наприклад, формувати уявлення), а не діяльність, вміння обирати дієслова відповідного рівня таксономії Блума. Не завжди є відповідність між метою та завданням, наприклад, цілей 4 а завдання одне. Це приводить до того, що у курсі задекларована мета і завдання не корелюються.

      Розповсюджена помилка – неправильне використання термінів, просте завдання може мати назву «проблемне», «ситуативне», відео може називатися мікро-уроком тощо.

      Викладач не розуміє, що питання дати відповідь на визначення – це просто копія тексту з його теоретичного матеріалу, що більшість контрольних питань до тексту не працює, вони зайві, що треба використовувати тільки відкриті питання, які у очному навчанні не дуже розповсюджені.

      Викладач у курсі наводить педагогічні терміни «Змістовний модуль», «Модуль», «Дидактичний матеріал» і т.ін. без визначень, які для студента є просто шумом. У більшості, це скопійовані терміни з нормативних документів і не завжди зрозумілі і самим викладачам.

      У дистанційному навчанні термін «самостійна робота» не використовується, як такий що втратив сенс.

      При створенні тестових завдань викладачі використовують найпростіші тестові завдання – вибір однієї відповіді, що легко вгадуються, не завжди використовують категорії, що ускладнює формування модульних та підсумкових тестів, мала кількість тестових завдань робить не можливим випадковий вибір з бази завдань. Тематичні тести треба робити без обмежень спроб та часу виконання.

      Треба максимально використовувати тестові завдання для перевірки завдань курсу, що забезпечує миттєвий контроль. Особливо ефективно це працює при виконанні завдань у іноземних мовах.

      Викладачу важко усвідомити, що тривалість дискусій не може тривати більше тижня, а чат – це синхронне спілкування тривалістю не більше години. Для обміну повідомленнями у LMS є відповідний інструмент

      Резюме:

      • Якість дистанційного курсу визначається рівнем володіння викладача таксономією Блума.
      • Студенту не цікава мета викладача.
      • Мета тижня повинна бути зрозумілою студенту та досяжною.
      • Студент повинен розуміти, коли він досяг мету.
      • Вправи з курсів іноземних мов треба оформлювати як тестові завдання.
      • Тривалість чату не може бути більше однієї години.
      • Навчальні форуми визначаються на кожний тиждень за потребою.
      • Курсовим форумом може бути «Форум взаємодопомоги».
      • Не використовувати специфічні педагогічні терміни без потреби.
      • Оцінка студента за курс повинна корелювати з таксономією Блума.
      Інформаційні матеріали.

      Веб-сторінки інколи без назв у курсі дуже часто не структуруються і виглядають як сірий текст.

      У більшості випадків використовується формат pdf, але це доцільно для технічних текстів, текст без графіки у цьому форматі виглядає непривабливо.

      При використанні елемента «лекція» треба створювати невеличкі дози інформації, після вивчення яких студент відповідає на питання до тексту, сценарій опрацювання тексту може бути різний і залежить від фантазії викладача. Цей елемент може бути використаний для гейміфікації.

      Елемент «книга» доцільно використовувати для об’єднання 5 і більше сторінок щоб скоротити довжину тижневої інформації на головній сторінці курсу.

      Презентації, відео, інфографіки, інтелект карти необхідно інтегрувати у інформаційні сторінки, додаткові завантаження – це витрати студента.

      Питання до тексту даються у окремій сторінці і що з ними робити  ‑ не роз’яснюється, а тому це просто шум.
      Додаткові джерела часто даються на тижневій сторінці та просто збільшують її довжину і погіршують навігацію. У окремі сторінці невеликій кількості джерел необхідно надавати посилання в Інтернет з анотацією.

      Резюме:

      • Питання до тексту у окремій сторінці ‑ це просто шум
      • Додаткові завантаження файлів з інформацією – це витрати часу студента.
      • Додаткові джерела інформації необхідно давати у окремому файлі з анотацією джерел.
      • Кожний розділ повинен мати змістовну назву
      • Не виносити інструкції до завдань на тижневу сторінку.
      • Елемент «книга» повинен бути книгою.
      • «Лекція» не може бути без питань.
      Проблеми дизайну.

      На жаль, не всі викладачі розуміють, що курс  – це комфортне середовище студента, яке має прозору навігацію та легкий пошук. Середовище, де інформація на головній сторінці мінімізована та доступна на мобільному пристрої.

      Сприяють комфортним умовам інформація про автора курсу та тьютора, правила роботи у курсі, вхідне тестування, відео про курс. Створюють творчу атмосферу, наприклад, епіграфи до курсу, розділів.

      Всі посилання у курсі треба перевіряти, особливо на різноманітні додатки, які використовуються для виконання завдань.

      Найважливіші компоненти ефективного середовища навчання [1], які впливають на культуру, це:

      • Характеристики студента (попередні знання, мета, цифровий рівень, різноманітність, навчальний контекст).
      • Зміст (мета контенту, ресурси, структура, якість та глибина, активність).
      • Навички (розумова та практична активність, дискусії, цілеукладання).
      • Підтримка (зворотний зв’язок, консультації, опори, студенти).
      • Ресурси (технології, фасилітація, управління часом, допомога).
      • Оцінка (есе, тест, е-портфоліо, проекти).

      При формуванні змісту необхідно звертати увагу на когнітивне перевантаження та засоби його зменшення, наприклад, інтелект-карти, інфографіки, відео, презентації тощо. Не треба нехтувати і різноманітними інструментами, що визначають складність тексту та дають рекомендації до його покращення.

      Роль культури

      Велику роль у навчальному середовищі відіграє оцінювання. Воно повинно бути рейтинговим, що дозволяє показати сильні та слабкі сторони підготовки студента, підвищити якість дистанційного курсу.

      У кожному навчальному середовищі є переважна культура, яка впливає на всі інші компоненти. Викладачі повинні звернути особливу увагу на культурні чинники для прийняття усвідомлених рішень про те, як реалізуються різні компоненти середовища навчання. Культуру можна визначити як домінуючі цінності і переконання, які впливають на процес прийняття рішень. Таким чином, в середовищі навчання, кожен з компонентів буде залежати від домінуючої культури.

      Культура у вищих навчальних закладах має сильний вплив і суттєво відрізняється не тільки між інститутами, але часто між факультетами в рамках однієї установи.

      Нові технології дозволяють нам розробляти нові умови навчання і викладачі тепер мають можливість свідомо створювати культуру, яка може підтримувати цінності і переконання, які вони вважають важливими для сьогоднішніх студентів.

      Культура є одним з найважливіших компонентів будь-якого навчального середовища. Важливо знати про вплив культури в будь-якому конкретному контексті навчання і спробувати сформувати цю культуру для підтримки найбільш ефективного навчального середовища. Однак змінити вже існуючу, домінуючу культуру дуже важко. Проте, нові технології створюють нові умови навчання, які дають можливість розвивати культуру в рамках навчального середовища, яка буде найкращим чином служити студентам.

      У кожному навчальному середовищі будуть культурні елементи, які превалюють над усіма компонентами, тому можна додати культуру в якості фону для всіх компонентів середовища навчання.

      На сучасному етапі головна роль викладача [2] – це створення навчального середовища, він повинен бути «практиком дисципліни», тобто дослідником та розробником дисципліни та очолювати навчання студентів. Важлива функція викладача – демонстрація моделі культури, яку ми представляємо та бажаємо.

      Висновки

      Компетентнісний підхід в системі підвищення кваліфікації викладача дозволяє планувати його діяльність таким чином, щоб це сприяло формуванню інформаційної та педагогічної культури. Проблемна лабораторія дистанційного навчання НТУ «ХПІ» пропонує викладачам відкриті дистанційні курси з розробки дистанційних курсів, організації дистанційного та змішаного навчання, де вони додатково знайомляться з методами використання відкритих освітніх ресурсів та відкритою педагогічною практикою. Тобто, завдання відкритих дистанційних курсів – це не тільки створення навчальних продуктів, а й формування інформаційної та педагогічної культури, яка постійно трансформується під впливом змін, що відбуваються в сучасній індустріальній революції 4.0.

      Використані джерела

      1.     Tony Bates. Culture and effective online learning environments. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.tonybates.ca/2016/05/15/culture-and-effective-online-learning-environments/

      2.     Stephen Downes. Knowledge, Education, and the Role of Teachers [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://halfanhour.blogspot.com/2017/08/knowledge-education-and-role-of-teachers.html